Множина голосів. «Баба Єлька» оголосила про старт нового проєкту

Громадська організація «Баба Єлька» реалізовуватиме новий культурно-дослідницький проєкт «Множина голосів. Кропивниччина». Команда зосередиться одразу на трьох напрямках – темі Голодомору, автентичної пісенній традиції та писанкарстві. У межах проєкту заплановані експедиції громадами області, майстер-класи, три нові видання та створення відкритого цифрового архіву.

Нагадаємо, проєкт «Множина голосів» отримав грантову підтримку Фундації Множина. На перший відкритий грантовий конкурс Фундації надійшло 820 заявок, а підтримку врешті отримали 33 організації. Серед них – ГО «Баба Єлька». Реалізація проєкту триватиме протягом року і стартує із середини серпня.

Від однієї пісні бабусі – до множини голосів

Ідея нового проєкту виросла з багаторічної експедиційної роботи «Баби Єльки». Першу експедицію команда здійснила у 2018 році, а за понад вісім років побувала у 143 селах і здійснила 134 експедиції. У багатьох селах дослідникам вдавалося записувати традиційні пісні, зокрема колядки, щедрівки та Меланки, які люди пам’ятали зі свого дитинства або від своїх батьків, бабусь і дідусів.

Авторка ідеї проєкту та голова ГО «Баба Єлька» Інна Данильченко пригадує, що починалася ця робота з дуже особистої мети.

«Коли ми їхали в першу експедицію у село Розсохуватка, наша мета була досить конкретна і я б сказала, вузька: знайти і записати пісню своєї бабусі. Світлана шукала пісню баби Єльки, я – пісню своєї баби Соні, з якої пам’ятала кілька рядків. Проте згодом ми побачили, що існує величезний пласт незвіданого і незафіксованого», – розповідає Інна.

За її словами, з кожною експедицією команда відкривала все більше голосів – спогади, пісні, кулінарні рецепти, одкровення. Частина зібраного матеріалу вже перетворилася на конкретні культурні продукти, зокрема книги «Смачна Кропивниччина» та «Тисяча пісень “Баби Єльки”». Водночас значний масив матеріалів досі залишається неопрацьованим.

Саме тому новий проєкт отримав назву «Множина голосів».

«Голоси виконавців традиційної пісні ще звучать. Голоси свідків Голодомору звучать ледь-ледь. Голоси тих, хто пам’ятає живі великодні традиції, на жаль, майже не чутно», – говорить Інна Данильченко.

Три напрямки дослідження

У межах проєкту команда планує здійснити 12 етнографічних експедицій у громади Кіровоградської області. Під час них дослідники працюватимуть за трьома напрямками: записуватимуть свідчення про Голодомор, фіксуватимуть пісенну традицію зимового циклу та документуватимуть великодні й писанкарські традиції.

Водночас дослідники працюватимуть не лише з новими матеріалами. Значну частину проєкту становить опрацювання вже зібраного архіву: аудіозаписів спогадів про Голодомор, народних пісень  та свідчень про писанкарство. Записи транскрибуватимуть, паспортизуватимуть, редагуватимуть і систематизуватимуть, а також готуватимуть нотні транскрипції пісень.

Окремий напрямок – робота зі спогадами про Голодомор. За словами учасниці команди «Баби Єльки» Світлани Листюк, за роки експедицій команда вже зібрала сотні таких свідчень – як від безпосередніх свідків, так і від їхніх дітей.

«Голоси цих людей звучать все тихіше й тихіше, адже час невпинний, літа летять, а люди відлітають, забираючи у засвіти свої знання і спогади. Тому сьогодні, як ніколи, особливо важливо зафіксувати той голос, що ще пробивається до нас крізь час», – зазначає Світлана Листюк.

У результаті команда планує укласти й видати книгу спогадів свідків Голодомору «Множина голосів. Спогади про Голодомор. Із записів “Баби Єльки”».

Писанки, які вже не можуть розповісти про себе

Другий напрямок – дослідження писанкарства Кропивниччини. Тут команда працюватиме не лише з новими експедиційними матеріалами, а й із уже зібраними спогадами та дослідженнями.

Планують створити каталог «Писанки Кропивниччини. Колекція “Баби Єльки”» з фотографіями, описами та паспортами писанок. Його основу складуть матеріали польових експедицій, дослідження Центральноукраїнського краєзнавчого музею та напрацювання дослідниці Ірини Михалевич.

Не дарма писанка в цьому проєкті – один із трьох символічних образів «Множини голосів». Іншими стали жорна як символ виживання під час Голодомору та платівка як символ пісні.

«Тема писанкарства представлена маківкою (верхньою частиною) писанки “Бокова рожа” із селища Вільшанка. Це фото Олексія Каприці, писанка, відтворена Іриною Михалевич за зразком і описом писанки з колекції Володимира Ястребова. Це наша писанка!» — пояснює авторка проєкту Інна Данильченко.

Від колядок і щедрівок – до майстер-класів

Третій великий напрямок – традиційна пісня. За роки експедицій «Баба Єлька» записала велику кількість зимових обрядових пісень. Тепер їх планують систематизувати та видати окремою збіркою «Множина голосів. Колядки та щедрівки Кропивниччини». До неї увійдуть тексти пісень, нотні транскрипції та QR-коди, за допомогою яких можна буде почути оригінальні експедиційні записи.

Над пісенним напрямком працюватиме Світлана Буланова, очільниця пісенного напрямку проєкту. До роботи традиційно залучать докторку мистецтвознавства, провідну наукову співробітницю відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України Людмилу Єфремову.

Але команда хоче, щоб пісні не залишилися лише у книжці.

«Для мене важливо, щоб ця робота не залишилася лише книжкою на полиці. Тому паралельно готую цикл практичних співочих майстер-класів на базі Етнолабораторії “Баба Єлька” та інших майданчиків», – говорить Світлана Буланова.

У межах проєкту планують провести 24 майстер-класи з традиційного співу, зокрема з вивчення колядок і щедрівок, 12 майстер-класів із писанкарства та 24 тематичні екскурсії в Етнолабораторії «Баба Єлька».

«Тож книга буде підсилена живою практикою, що є можливістю не просто прочитати чи послухати ці пісні, а навчитися їх співати й передавати далі», – зазначає Світлана Буланова.

Архів, який буде доступний усім

Окремою частиною проєкту стане цифровізація зібраних матеріалів. На сайті «Баби Єльки» планують створити новий тематичний розділ, де з’являться спогади про Голодомор, архівні тексти, інтерактивна карта писанок Кропивниччини та плейлист зимових пісень на YouTube.

Частину матеріалу також планують передати до Кіровоградського обласного архіву та фондів Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею.

Для «Баби Єльки» важливо не лише зберегти матеріали, а й зробити їх доступними для подальших досліджень та використання в освіті й культурній роботі.

Отже, підсумком року роботи мають стати три видання – книга спогадів про Голодомор, каталог писанок та збірка зимових пісень. Їх планують презентувати не лише у Кропивницькому, а й у Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка, обласному інституті післядипломної освіти, Малій академії наук, Національному музеї Голодомору-геноциду, Національному музеї декоративного мистецтва України та Центрі фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка.

«Голоси виконавців традиційної пісні ще звучать. Голоси свідків Голодомору звучать ледь-ледь. Голоси тих, хто пам’ятає живі великодні традиції, на жаль, майже не чутно», – говорить Інна Данильченко.

Саме ці голоси команда «Баби Єльки» хоче встигнути записати, систематизувати, зберегти й передати далі – поки ще є кому їх почути й розповісти.