«Баба Єлька» презентувала колекцію з 75 писанок Кропивниччини

18 березня у Кропивницькому проєкт «Баба Єлька» презентував колекцію традиційних писанок Кропивниччини. Її створила майстриня Ірина Михалевич у співпраці з громадською організацією «Баба Єлька».

До колекції увійшли 75 писанок із 21 населеного пункту Кіровоградщини. Над нею Ірина Михалевич працювала протягом трьох років - із 2023 до 2025 року.

Як виникла ідея створення колекції

За словами голови ГО «Баба Єлька» Інни Тільнової, ідея створити окрему колекцію писанок Кропивниччини з’явилася через брак доступної інформації про цю частину культурної спадщини краю.

«Будь-що, пов’язане з культурною спадщиною, має бути максимально доступним, на рівні кліка комп’ютерної мишки. Вважаю, що інформація про традиційні писанки Кропивниччини має випадати в десятках посилань з відповідями на цей запит. Коли ми загуглили й не знайшли достатньо матеріалу, то вирішили діяти самостійно», - розповіла Інна Тільнова.

Вона додала, що під час експедицій регіоном команда «Баби Єльки» неодноразово питала у старожилів, чи писали у їхніх селах писанки, однак найчастіше чула одну й ту саму відповідь: на Великдень робили переважно крашанки, пофарбовані цибулинням.

 

Чому писанки довелося фактично відновлювати заново

До наших днів, як розповіли під час презентації, в оригіналі збереглася лише одна писанка, яка знаходить у фондах Полтавського краєзнавчого музею. Решта автентичних писанок була втрачена у результаті ряду історичних перипетій.

Частину знищили ще в той час, коли етнограф Володимир Ястребов разом зі своїми учнями збирав ці зразки: через неправильну підготовку писанки почали псуватися, тому їх довелося викинути. Інша частина зникла вже під час Другої світової війни.

У результаті більшість зразків існувала лише в замальовках, що збереглися в альбомі-книзі «Опис колекції народних писанок» Сергія Кульжинського.  Кульжинський замальовував писанки з колекції Лубенського музею, що зібрала меценатка Катерина Скаржинська. З-поміж тих, хто підтримав її ідею зібрати зразки писанок різних регіонів України, був і  Володимир Ястребов. Він передав Скаржинській на збереження свою колекцію. 

Додатковим джерелом стала й книга місцевого краєзнавця, наукового працівника обласного краєзнавчого музею Павла Рибалка, у якій він ідентифікував 17 писанок краю за кольоровими замальовками.

«Якби не робота Володимира Ястребова і його учнів, то сьогодні ми б не знали, які писанки писали на Кропивниччині, і думали, що їх тут взагалі не було», - зазначила Ірина Михалевич.

 

Які риси мають писанки Кропивниччини

Під час презентації Ірина Михалевич звернула увагу на характерні особливості місцевих писанок. За її словами, для них типовими є рослинні, геометризовані та солярні символи, тоді як антропоморфні (людські обриси)  й зооморфні (тваринні)  мотиви тут майже не трапляються.

Майстриня також пояснила, що писанки Кропивниччини належать до традиції, де важливу роль відіграє лійкова техніка з тонкими доріжками. Об’єднувальним елементом для більшості таких писанок є чорне тло, яке символізує родючу українську землю.
Окремі орнаменти писанок не мають аналогів в інших регіонах.

«У колекції є композиції, які не трапляються більше ніде. Наприклад, писанка “Чобітки”, коли сварга подана у формі чобітків, що ніби біжать. Є також писанка “Тюльпан”  та “Клиння”. Кожна з них є особливою та унікальною, таких ви не побачите в жодній з інших областей», - говорить Ірина Михалевич.

 

Як майстриня відтворювала автентичні кольори

Ірина Михалевич розповіла, що свідомо поставила собі за мету повернути писанці її справжнє обличчя. За її словами, сучасні писанки суттєво відрізняються від тих, які писали 150–200 років тому, насамперед через використання хімічних барвників.

«Теперішні майстри повністю перейшли на хімічні барвники. Це дає іншу колористику, і тоді писанка по-іншому сприймається, вона має інше обличчя. Я ж старалася повернути нашим писанкам автентичну колористику, задля цього використовувала виключно рослини: фарбувала різними травами, квітами, плодами, корінцями, цвітом пижма, золотарником, чередою, горіховим листям, чорнобривцями, корінцями марени, плодами бузини й антипки, чорницями».

За словами майстрині, одну писанку іноді доводилося писати з п’ятої спроби, щоб досягти потрібного результату. 

 

Колекцію доповнили картою сіл

Доповненням до виставки стала карта сіл, де були зібрані зразки експонованих писанок. Переважно йдеться про центральну частину області. 

У деяких селах вдалося зафіксували по одному чи двох зразках, тоді як в інших – близько десятка, але  загалом писанкова карта охопила 21 населений пункт Кропивниччини. 

Ірина Михалевич наголосила, що на Кіровоградщині таку мапу створили й представили вперше.

Писанки покажуть і в майбутній книзі «Сто експедицій “Баби Єльки”»

Команда «Баби Єльки» планує і далі популяризувати традицію писанкарства - зокрема у майбутньому виданні «Сто експедицій “Баби Єльки”. Етнографічне обличчя Кропивниччини».

Під час презентації показали частинку книги - три розвороти, до яких увійшли писанки із сіл Розумівка, Велика Виска та Родниківка. Це зробили для того, щоб відвідувачі могли побачити загальну естетику майбутнього видання. Чи увійдуть до книги всі зразки писанок, автори поки не розголошують. 

Для виставки колекції традиційних писанок в Етнолабораторії створили символічну віконницю. Писанки тут експонуватимуть постійно. Ознайомитися з колекцією зможуть усі охочі за попередньою домовленістю в Етнолабораторії «Баба Єлька» за адресою: м. Кропивницький, вул. Театральній, 12.

 

Подію ГО «Баба Єлька» провела за підтримки ГО «Спільна Дія» в межах проєкту «Сто експедицій “Баби Єльки”. Етнографічне обличчя Кропивниччини» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.