Наші предки були красивими – доведено «Бабою Єлькою» та відтвореною нею колекцією одягу початку XX століття

«Баба Єлька» відтворила за фото та зразками автентичного одягу - вбрання, взуття та прикраси, які носили жителі Кропивниччини понад сто років тому. Цю унікальну колекцію, що дозволяє не просто уявити тогочасну моду, а й помацати і приміряти 10 строїв зразка початку ХХ століття, створила команда етнопроєкту спільно з майстернями «Александрин», «ВидимоНевидимо», «Бовелич», “Шляхетний одяг”, майстринею з Олександрії Оленою Мітюріною, вишивальницею Ганною Фукс, чоботарем із Полтавщини Віталієм Кисляченком. Підтримала нашу ініціативу Агенція США з міжнародного розвитку USAID.

Переконані, що колекція реплік старовинного вбрання від громадської організації “Баба Єлька” стане не просто родзинкою, а магнітом, що притягуватиме як постійних, так і нових відвідувачів нашої етнолабораторії по вулиці Театральній в Кропивницькому.

Багаторічні експедиції, під час яких ми знаходили справжні недооцінені скарби у вигляді старовинного одягу, прикрас, взуття – все це стало основою для втілення нашого задуму – показати, як одягалися наші прабабусі й прадідусі. Щоб кожна репліка відтворювала реальну річ, з характерних для того часу матеріалів, із відповідними кроєм, вишивкою й іншими унікальними деталями. І нам вдалося.

Тепер це дозволить нарешті не просто позбутися нав’язаних радянськими клубами стереотипів про шаровари і пластмасові вінки, які носили українці, а й показати, що наші предки вміли шити якісний одяг та гарно і стильно одягатися, підбирати елегантні аксесуари та взуття. Тож радіємо, що можемо поділитися справжньою, а не імітованою культурною спадщиною наших предків. Важливо розуміти, що одяг, який ми відтворили, свідчить про те, що толк у моді знали жителі не лише в місті, а й на селі.

Тож як тут не згадати письменницю Оксану Забужко, яка писала «Мої предки були красиві — ворогам на подив і злість...».

В нашій колекції можна побачити одяг літнього чоловіка; літньої жінки; чоловіка та жінки 40 років; нареченого і нареченої; неодруженого хлопця (18 років); незаміжньої дівчини (16-18 років); хлопчика та дівчинки (8 років).

За словами Світлани Буланової, за основу для строю літнього чоловіка, репліку якого пошили в майстерні “Александрін”, взяли фото жителя села Катеринівка Долинської громади Андрія Ковбаси. На це фото наша команда звернула увагу в альбомі пані Віри Біденко 1950 р.н. під час експедиції у листопаді 2023 року.

Андрій Ковбаса

На фото середини ХХ століття чоловік одягнений в оксамитовий піджак, який і став головним елементом реконструйованого одягу. Приміряли репліку строю на керівника відділу комунікацій зі ЗМІ Кропивницької міської ради Сергія Якуніна.

Сергій Якунін в майстерні “Александрін”

Репліка строю літньої жінки поєднує різні елементи одягу та аксесуари зі світлин та старовинного одягу, знайденого під час поїздок у села Кіровоградської області. Основою стала сорочка з Деріївки Онуфріївської громади, яку передала на зберігання  місцева жителька Раїса Пивовар (1952 р.н.). Ця сорочка, ймовірно, належала її бабусі Агафії Барліт (1898 р.н.).

Доповнили образ спідниця зі старого фото з села Бірки, утеплена юпка та очіпок за зразком із села Верблюжка Новгородківської громади.

Раїса Пивовар з сорочкою своєї бабусі

Репліка сорочки

Прикраси за мотивами аксесуарів Анастасії Зеленько 1939-2022 із Розумівки Олександрівської громади відродила майстерня «ВидимоНевидимо». На нашому фото приміряє їх до вбрання переселенка з Херсонщини Неля Данильченко.

«Окрасою колекції стала сорочка, яка дуже відрізняється від інших речей за своїм кроєм. Тож ми одностайно вирішили, що репліка сорочки бабусі Агафії має бути однією з перших”, – зазначила завідувачка Етнолабораторії Світлана Листюк.

Вишивальниці Ганні Фукс знадобився місяць, щоб зробити копію цього вишуканого жіночого вбрання.

«Вона безумовно особлива. І через кількість вишивки на воланах (а це 70 см), і через рукави -  три чверті, і через вишиту вгорі сорочки кокетку», - розповіла майстриня.

Ганна Фукс зі своїм витвором, на який надихнув оригінал в руках завідувачки Етнолабораторії “Баба Єлька” Світлани Листюк

Ідею для образу 40-річного чоловіка взяли зі світлини з села Бандурове Олександрівської громади. Реплікою цієї сорочки ми також завдячуємо Ганні Фукс. Як зразки майстриня  взяла також сорочки із фондів обласного краєзнавчого музею. Приміряла в процесі роботи на його директора Бориса Шевченка.

Зразок сорочки з фондів краєзнавчого музею

Репліка сорочки

Репліка сорочки

А майстер із Полтавщини Віталій Кисляченко виготовив чоловічі чоботи за зразком взуття з музею села Мошорине колишнього Знам’янського району, а тепер Суботцівської громади.

Чоботи з сільського музею Мошориного

Штани пошили в майстерні «Бовелич» за зразком із музею селища Петрове.

Штани із Петрівського музею

Піджак і жилетку відтворили за мотивами одягу зі світлини із села Бандурове Олександрівської громади.

Фото із села Бандурове Олександрівської громади

Основою для репліки строю заміжньої жінки 40 років стала сорочка із села Аудиторівка колишнього Світловодського району, а нині Великоандрусівської громади Олександрійського району. Цим екземпляром ми також завдячуємо Ганні Фукс.

Сорочка з Аудиторівка

Репліка сорочки

Кохта та спідниця з’явилися в майстерні “Александрін” за зразком із фотографо з села Михайлівка Олександрівської громади.

Для створення репліки юпки використали її старовинний зразок із села Деріївка Онуфріївської громади, яка зберігається в Етнолабораторії “Баба Єлька”.

Зразок із села Деріївка Онуфріївської громади

Репліка та оригінал юпки

Репліку коралового намиста створили за зразком із фондів обласного краєзнавчого музею, а приміряла його до свого образу викладачка Економіко-технологічного інституту імені Роберта Ельворті Тетяна Жолонко.

Зразок із фондів обласного краєзнавчого музею

Репліка від майстерні «ВидимоНевидимо»

Комплект вбрання нареченої уособлює елементи одягу та прикрас із різних населених пунктів нашої області. Моделлю стала режисерка двох сезонів документального етносеріалу про наш край (“Експедиція на піч” та “Стань агентом «Баби Єльки»”) Катерина Мурована.

Так, весільна сорочка відтворена за зразком одягу із села Димине колишнього Новоукраїнського району. Її оригінал зберігається в Етнолабораторії “Баба Єлька”.

Весільна сорочка із села Димине

Керсетку створила майстерня “Александрін” на основі фото весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади.

Зразок керсетки із села Михайлівка Олександрівської громади (на фото ліворуч)

Репліка керсетки

Над пошиттям спідниці (її прототип зберігається у сільському музеї Розумівки) працювали майстрині з “Бовелич”.

Прикраси виготовила майстерня “ВидимоНевидимо” за мотивами весільного фото 1908 року Анастасії та Артема Тищенків із Олександрівки. Його разом із описом вбрання надала їхня правнучка Наталія Ситник.

Весільне фото Анастасії та Артема Тищенків із Олександрівки

Репліка прикрас

Черевички «руминки» – авторства майстерні  “Шляхетний одяг” за мотивом взуття, яке команда “Баби Єльки” побачила під час експедицій Кіровоградщиною.

Оригінал “руминок” на дівчині зліва

Вінок для нареченої відтворила майстриня з Олександрії Олена Мітюріна, використовуючи зразок із села Молдовка Голованівської громади.

Репліка та оригінал весільного вінка

Репліка весільного вінка

Для створення строю  нареченого використали зразки старовинного весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади. Моделлю для цього вбрання став коханий Катерини Мурованої Євгеній Куліш.

Штани пошила майстерня “Бовелич” за зразком із Петрівського музею. Смушеву шапку виготовила майстерня “Александрін”.

Смушева шапка

Чоботи для строю створив майстер із Полтавщини Віталій Кисляченко на основі взуття в архівів Етнолабораторії “Баба Єлька”.

Образ незаміжньої дівчини відтворили за фото Ярини, що датується 1927 роком - із домашнього архіву Марії Давидівни Маган (1941 р.н.) із села Івангород Олександрівської громади.

Ярина зліва на фото

На фото в строї позує кропивничанка Світлана Якуніна. Спідницю пошила майстерня “Бовелич”, використовуючи за зразок спідницю із музею села Розумівка. Кохту виготовила майстерня “Александрін” завдяки світлині з Івангорода.

Черевички «руминки» створила майстерня “Шляхетний одяг”. Вінок, який для образу відтворила майстриня Олена Мітюріна завдяки івангородському фото.

Репліка прикрас від майстерні “ВидимоНевидимо”

Вінок від майстрині Олени Мітюріної

Образ 18-річного неодруженого хлопця створили за зразком із фото із села Бандурове Олександрівської громади. Моделлю для цього строю став кропивничанин Іван Ковальчук. Штани та жилетку виготовили майстрині  “Бовелич”, орієнтуючись на зразок світлини з Олександрівської громади.

Іван Ковальчук

Піджак пошитий за мотивами старовинного фото із села Бірки Олександрівської громади.

Фото із села Бірки

За основу для образу строю маленького хлопчика  взяли сорочку із села Ставидла Олександрівської громади, яку відтворила вишивальниця Ганна Фукс. Оригінал сорочки можна побачити у фондах Етнолабораторії “Баба Єлька”.

Оригінал сорочки

Репліка сорочки

Штани пошила майстерня “Бовелич”, орієнтуючись на фото із села Златопілля Бобринецької громади.

Фото із села Златопілля Бобринецької громади. Оригінал штанів на хлопчику в центрі світлини

Репліка штанів

Чобітки для моделі 8-річного кропивничанина Святослава Данильченка створила майстерня “Шляхетний одяг”, використавши за основу чоботи з музею села Іванівка колишнього Світловодського району, а нині Великоандрусівської громади Олександрійського району.

Оригінал чобіт

Репліка чобіт

Моделлю строю для дівчинки стала 8-річна Іванка Зуб із Кропивницького. Спідничку пошила майстерня “Бовелич” на основі оригіналу з сільського музею села Іванівка. Керсетку  - “Александрін” на основі дитячої керсетки із музею села Захарівка, також розташованого у Світловодському районі.

Оригінал керсетки

Оригінал керсетки

Репліка керсетки

Взуття пошила майстерня “Шляхетний одяг” за етнографічними дослідженнями майстра Руслана Прорви, який відтворив у них традиційний стиль взуття для дітей того часу.

Етнографічні дослідження майстра Руслана Прорви

Основою сорочки для образу стала підліткова сорочка із села Олександрівка Петрівської громади, яка зберігається у фондах Етнолабораторії “Баба Єлька”.

Текст: Наталі Кривошей та Вікторії Банташ.

Фото ГО “Баба Єлька”.

Ініціатива “Стань агентом Баби Єльки” реалізується громадською організацією “Баба Єлька” завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та проєкт USAID “Демократичне врядування у Східній Україні”.