Колискова від 106-річної баби Анюти. Експедиція у Долинську

Нещодавно ми знову побували на Долинській. На цей раз – на запрошення нашої підписниці у соцмережах Наталі Турмацової. Ця неймовірна жінка створила у своїй садибі справжній музей сімейного спадку, розповіла купу цікавих історій, познайомила нас із неймовірними людьми, завдяки яким нам таки вдалося «намацати» Долинську. Унікальною стала зустріч із однією з найстаріших в Україні довгожительок – 106-річною Ганною Лисою, яка не лише поділилася цінними спогадами про життя на початку ХХ століття, а й заспівала низку пісень.

Молода 88-річна пані Валентина

      Жительці Долинської Валентини Іванівні Лехан - 88. Вона рано втратила матір, батько, повернувшись із війни аж у 1947 році, позбавивши її із сестрою на свою матір Оляну. Вона після служіння наймичкою біля Криму спромоглася купити хатку (за рік заробила там 15 рублів), надбати якихось запасів, тож дві онучки напівсироти так і виросли при ній.

«Як згадаю про бабусю, так і стоїть вона переді мною, добра та чиста. Ми знайшли його і повили все, а вона приходити з роботи і плаче: чим же нас годувати?

     Незважаючи на тяжке дитинство, смерть доньки, Валентина Іванівна нас вразила своїм смаком до життя та своїм молодим виглядом не по роках. Допомагає вижити пані Валентині місто та базар. Перед тим як вийти на ринок, щоб продати пучок кропу за 5 грн, вона довго думає, яке плаття до яких босоніжок сьогодні надягти. І це не перебільшення: ми були свідками і навіть переміряли разом із нею з десяток барвистих суконь ще радянських годин. Любов до краси прищепила їй бабуся Оляна 1909 р.н., яка служила в панів

    Матір Валентини Іванівни вбив шматок німецького снаряду. Жінка саме обідала з рідними, коли снаряд поцілив біля будинку, де переховувалися солдати німецької армії. Обламки цього снаряду забрали її життя – один із них потрапив у серце. Це було 11 березня 1944 року – на день звільнення Долинської від німецьких солдатів.

    «Мати повернулася до плити, щоби насипати другу миску борщу. І тут у сусідню хату влучає снаряд, а уламки летять до нас у хату. Мамі через спину в серце потрапив уламок. Вона тільки встигла сказати: «Ой боже мій» і впала…», – пригадує пані Валентина.

     Ми сиділи здивовані красою і силою цієї жінки, але не забули і своїх традиційних питань про страви, пісні та танці. Уявіть собі: того дня 88-річна бабуся Валя навчила нас танцювати гопак! Вона рухалася тканинними доріжками своєї баби Оляни, ми знімали це на камеру (дивіться серіал «Баба Єлька»!) і дивувалися: ох і Валентина Іванівна, ох і Долинська!

Пісня від 106-річної баби Анюті

     Під час 101 експедиції ми мали унікальну можливість поспілкуватися із Ганною Лисою (у заміжжі Голуб)… 1918 р.н. Так, ми не помилилися – тисяча дев'ятсот вісімнадцятого року народження. Баба Анюта (так вона проситиме собі називати) живе разом із своєю 82-річною донькою на вулиці Василя Стуса. За обома бабусями по черзі доглядають онучки.

    Неймовірно, але від Ганни Єлисіївни ми не лише записали свідчення про розкуркулення, репресії, Голодомор, а й зафіксували кілька пісень, у тому числі колядку, де згадується Кривий Ріг!

     Батько Ганни Лісої Єлисій Михайлович був господарським рядовим. Так про нього розповідає донька. Тяжко повірити (бо ми переважно записуємо протилежне), але Єлісій дуже зрадів створенню колгоспів.

    «Він почув, що створили колгоспи і почав свій реманент тягти туди. Хотів у колгосп! Запряг коней біля фургона, причепивши сівалку та потяг. Інший раз приїхав, навантаживши борону. Третій раз приїхав – відвіз і коні, і упряж. Прийшов додому, помивши руки, тоді став перед іконами: «Господи, дай тому жити до ста років, хто це придумав цей колгосп. Який я радий, я ж пішов відробивши, не знаю (не маю турботи, не хвилююсь – ред.) чим мені кричати, чим мені сіяти, чим мені косити. Я такий радий» , - згадує Ганна Єлисіївна реакцію свого батька.

   Ми перепитуємо у внука: чи не так? Щоправда. Віривши у колективізацію, але згодом був змушений переховуватися від влади, а трьох доньок (серед яких і Ганна) відправили до Сибіру. Ганна була ще підлітком, коли потрапила до сибірського табору. «Сіблаг», - каже вона, а в наших жилах холона дах.

    Дорога на виселки зайняла одинадцять днів. Туди її відправили разом із двома сестрами, а батькові та матері вдалося сховатися. До Сибіру родину Лисих хотіли відправити за те, що мали велике господарство. Хтось із односельців пожалівся у сільраду, мовляв, Єлисій Лисий – куркуль, бо має сто корів, сто коней і сто овець.

«Приходять якось до нас додому три п'янички і кажуть: «Дядечку Єлісію, ми принесли вам новину». Щоб дізнатися новину, треба було їм налити. Батько налив, а вони кажуть, що його хочуть вислати. А батько думає, що вчора тільки до колгоспу переїхав, а як це вислати?

На наступний день після цієї розмови за родиною прийшли. Мати Ганни сховалася у погребі у старшої сестри Мотрі, зміг втекти і батько, сподіваючись, що дітей ніхто не виселятиме.

«Це була субота, а в неділю надіслали підводи та відвезли нас до сільради у Новошевченкові. Одинадцять діб (дев'ять поїздом і двоє кораблем) везли нас до міста Омська… До Сіблагу!», - тихо, бо голосніше не дають літа, розповідає баба Анюта.

У Сибіру дівчатам довелося попрацювати у тамтешньому колгоспі, але недовго: завдяки двом кожухам, які вони привезли з собою і потім продали, вдалося купити квитки в Україну та втекти додому.

Користуючись нагодою, ми говорили з нею про все, а коли спитали, чи співала вона часом у молодості, то почули… пісню.

Ой ви кумушки, ви голубушки,

          Ой ви підіть приведіть головного дохтаря

Головного дохтаря, щей прохвесора,

Хай скаже падлець, що на моєму серцю є.

А на моєму серденьку є кров запечена,

Кров запечена, з  милім розлучена.

Ох розлучила нас зло незгодонька,

Зла незгодонька - з вікор та свекрушечка.

Самі снідають, з ами й обідають,

А мене молоду посилають на воду.

Я по воду йшла, з потикалася,

А з водою я йшла, до ірші прислухалася.

Шось у хаті говорити, мати сина зварити:

«Чого горілки не п'єш,  Чого жінки не б'єш?

-А як мені горілку пити, у  мене від неї все болить.

А як мені жінку бити, вона вміє все робить:

І спекти, і зварити, ще до мене казати!

  Ганна не зазнала щастя у шлюбі, єдиний світ – її дві доньки Одну з них народжувала вдома на печі, пуповину баба-повитуха Вустя перерізала нігтями, а потім цю пуповину закопали у землю. Пригадує: першу дитячу купіль кидали пучку пшона, щоби вода не була «голою». Крім цього воду додавали різні трави, набір трав також називали купіль (якщо купелі не нарвали, то кидали пшоно).

   Ми проговорили з бабою Анютою близько двох годин. Потім бабусю повели відпочивати (точніше, вона сама пішла!), а ми й досі не могли повірити удачі!

«Смачна Кропивниччина» з Наталею Тумарцовою

   «На цій вулиці народилася, тут ходила до школи, тут і живу», - так про себе розповідає наша «агентка» у Долинської Наталя Турмацова, баби й діди якої по батьковій лінії – корінні жителі Долинської громади.

   Ми розмовляємо з нею у хаті, якій понад 150 років, але цього не скажеш. Разом із чоловіком вони створили тут затишний родинний музей. На стінах – фотографії предків, дітей та онуків, картини обрамлені вишитими рушниками,

Наталя найменша у сім'ї, але про прагнення зберігати традиції каже просто «це – моє».

Вона зберігає плетен із лози «валізу», з якою її 17-річна мама приїхала до Долинської заміж із Харківщини. Один її дід плів із лози, інший працював у кузні. У її хаті простелені бабині доріжки (яскраві і ніби щойно з верстата), а в шафі – батькові та бабині вишиті сорочки. На Різдво чи Маковея вона використовує макітру, яка дісталася їй у спадок, варення бити кописткою, що належала комусь із бабів, а страви готує так, як готувала її мама. Знайомство із пані Наталею надихнуло і трохи заспокоїло: справа, якою переймається «Баба Єлька», жива.

ГОЛУБЦІ НА МОЛОЦІ 

Рецептом поділилася Наталя Тумарцова, яка

традиційно готує у Долинській цю страву на свята.

Для приготування таких голубців потрібно взяти круглий рис, будь-який (краще зі свинини) фарш та традиційну засмажку з цибулі та моркви.

Начинити конвертики із заздалегідь пропареною у підсоленій воді капусти, скласти в казанок і залити киплячим молоком, потім додавши олії та вершків.

Найкраще голубці будуть смакувати, якщо їх готувати у духовці чи печі.

Смачного!