Надія Федорівна Щербак, 1947 р.н.

Надія Федорівна Щербак 1947 р.н.

Експедиція у с.Бірки Олександрівської ТГ 30 липня 2022 року

 

ОЙ ПО ГОРІ ПО ГОРІ

 

Ой по горі, по горі,

Ой по горі, по горі,

Вівчар вівці зганяє.

 

Вівчар вівці зганяє,

Вівчар вівці зганяє

Та й на хлопців гукає:

 

-Ой ви хлопці-молодці,

Ой ви хлопці-молодці,

Накажіте дівонці,

 

 

Накажіте дівонці,

Що в червоній спідниці,

Нехай мене не любить

І літ своїх не губить.

 

Дівка теє зачула,

Дівка теє зачула

Та й з вулиці майнула.

 

Добігає до воріт,

Добігає до воріт,

Убігає у хату:

«Ой таточку мій, тату!

 

Ой таточку мій, тату,

Ой таточку мій, тату,

Що ж я буду робити,

Що не хоче любити?»

 

-Біжи, доню, до гаю,

Біжи, доню, до гаю,

Та й накопай розмаю!

 

-Я й розмаю незнаю,

Я розмаю незнаю,

Хіба в людей спитаю!

 

Який, люди той розмай,

Який, люди, той розмай,

Бистра річка чи Дунай?

 

Накопала розмаю,

Накопала розмаю

З -під  білого каменю.

 

Настояла в горілці,

Настояла в горілці,

Приставляла до печі,

Говорила три речі:

 

Кипи, кипи, корінець

Кипи, кипи, корінець,,

Поки прийде молодець!

 

Ще й корінець не скипів,

Ще корінець не скипів,

А молодець прилетів.

 

Ой чого ж ти прилетів,

Ой чого ж ти прилетів,

Ти любити не схотів?

 

Як до тебе ж не літать,

Як до тебе не літать,

Як ти вмієш чарувать!

 

-Які ж мої чароньки,

Які ж мої чароньки,

Мої очі кароньки!

 

Ой по горі, по горі,

Ой по горі, по горі,

Вівчар вівці зганяє.