Ганна Василівна Шуляр, 1939 р.н.

Ганна Василівна Шуляр 1939 р.н.

Село Садки Устинівський район ( народилася Волинська область Старовижівський район с.Бронетовка)

Запис відбувся 6.04.2024 р.

 

Ой їхала Вальочка до вінця

Та й сипала сивий мачок з рукавця:

«Уже тобі, сивий маче, не зійти,

Уже тобі дівоцтва не знайти».

 

Скучила наша мати,

Скучила наша мати,

По рідному й дитяти.

Зобрала родинойку,

Послала в гостинойку.

 

-Не самі ми йдемо,

Не самі ми йдемо,

Нас мати послала,

Щоб нашій дитинойки

Була добра слава!

 

-Чом ти, Вальочко, не їси,

Свого Петричка не проси:

«Ой їж, Петричко, в мене,

Завтра я буду в тебе!»

 

-Давайте вечеряти,

Давайте вечеряти,

Не будем ночувати.

Давайте нам наші хліби,

Вже ми вам не потрібні.

 

Давайте наше до нас,

То ми підем од вас.

 

Ой поросли вербойки, поросли,

Куди нашу Вальочку завезли?

Будем теї вербойки рубати,

Будем нашу Вальочку шукати.

 

Ой що то за люди,

Ой що то за люди,

Перепій одбирають?

Перепій одбирають,

До дівки не пускають.

 

Садківская голота

Прип»яла до плота,

Перепій одбирає,

До дівки не пускає.

 

Ой чи трапили,чи не трапили,

Ой чи трапили,чи не трапили,

Ой та дівойка,

Що ми сватали?

 

Бо ми сватали з кіньми, з волами,

Бо ми сватали з кіньми з волами,

Молоденьку Вальочку

З чорними бровами.

 

Ішла Вальочка,ішла молода,

Під калиною стала,

Та й питається свої матінки:

«Чи буду я такая?

Чи буду такая,

Як калинойка цяя?»

 

-Будеш, дітятко, будеш,

Будеш, дітятко, будеш,

Поки й у мене будеш!

Як підеш до чужого,

Спаде краса з личка твого!

 

Високо я сижу,

Високо я сижу,

Далеко я бачу,

Ой бачу я, бачу,

Курочку печоную,

Курочку печоную,

Горілку перцовою.

 

-Ой дайте нам, дайте,

Ой дайте нам, дайте,

Самі догадайте,

Що літом не прокисне,

Зімою ни замерзне.

 

-Ми в ліс не ходили,

Ми в ліс не ходили,

Зайців не ловили.

 

-Поламались машини,

Поламались машини,

Що горілку робили.

 

-Ой чого ви так плачите

За мною,

Не заберу я всьго

З собою.

 

Ой оставлю два слідочки

На дворі,

Ще й дрібниї сльозойки

На столі.

 

Коли матінка жалує,

Нехай візьме намалює,

Коли матінка жалує,

Нехай візьме намалює.

 

Хай у сінях над дверцями,

Хай у хаті над вікенцями.

Хай у сінях над дверцями,

Хай у хаті над вікенцями.

 

Скучила наша мати,

Скучила наша мати

По рідньому дитяти.

 

Ой рада, раденька,

Ой рада, раденька,

Перепілка рябенька,

Що полетіла, що полинула

В густую пшениченьку.

 

Теща зятя вітає,

Теща зятя вітає,

Кожух вивертає,

Бо зятьо багатий,

Як кожух волохатий.

 

-Ходи, матінко, повечеряїм з тобою,

Повечерявши – поділимося з тоюою.

Тобі, матінко, починочки, клубочки,

Мені, матінко, сувайочки сорочки.

 

Тобі, матінко, хата, сіни і комора,

Мені, матінко, скриня, перина й корова.

 

-Вітай, мати, сина,

Вітай , мати, сина,

Син – добра дитина.

Привіз скриню ще й перину,

До хати господиню.

 

-Ой матінко, голубойко,

Пригладь мою головойку.

Ой матінко, голубойко,

Пригладь мою головойку.

Пригладь мою головойку,

На чужу сторононьку.

Пригладь мою головойку,

На чужу сторононьку.

 

 

-Загрібай , мати, жар, жар,

Загрібай , мати, жар, жар,

Матері дочки жаль-жаль.

Загрібай коцюбою,

Вже дочка не з тобою

 

-Ходімо, поглядімо,

Ходімо, поглядімо,

Чи дядько їсть сіно?

Як їдять соломойку,

Поїдьмо додомойку.

 

-Тупу, коники, тупу,

Тупу, коники, тупу,

Привезли надвір ступу,

Не ступу, колодицю,

Не дівку, молодицю.

 

Червону, як калина

І нову, як кобила.

У сіни не вкотити,

До хати не впросити.

 

-Доки ми стоятимо,

Доки ми стоятимо,

Порожок топтатимо,

Ніжками, сапожками,

Золотими підковками.

 

-Чом ви не вітаєте,

Чом ви не вітаєте?

Чи хліба не маєте,

Підійдіте до сусіда,

Візміте бохун хліба!

Підіте до жидівки,

Візміте горілки!

 

Ой ти, попойку, батьку наш,

Одкривай церковку проти нас!

Ой откривай церковку ключими,

Звінчай наших діточок вінцями.

-Вийди, Вальочко, вийди,

Вийди, вальочко, вийди,

Не матимеш кривди.

Признайся родочку,

Возьмемо додомоньку.

 

-Вже я, матінко, тобі зробила,

Вже я, матінко, тобі зробила,

За скриню серпа

Та й положила.

 

Хто ж тим серпочком

Та й буде жати,

Хто ж тим серпочком

Та й буде жати?

Хіба,батейко, будеш наймати,

По золотому щодень давати?

 

-Ламай, мати, рожу,

Ламай, мати, рожу,

Знімай Матір Божу!

Давай дочці в руки,

Хай їде до свекрухи!

 

Викотили, викотили

 На дорогу бочку,

Випросили, випросили

У матінки дочку.

Ой ми її не просили,

Сама просилася,

Ой ми її не котили,

Сама котилася.

 

А ми її не хотіли,

Сама вона хтіла,

Хорошейко прибралась

Та й кольо нас сіла.

 

-Ой десь тобі, Вальочко, добренько,

Не виходиш до родини хутенько.

Ой щоб тобі так недобре тут було,

Вилетіла б до родини кроз окно.

 

Ой матінко наша,

Не посмачана каша,

Шоб вона посмачана,

Не стояла б до вечора.

 

Гнуться  лавойки, гнуться,

Гнуться лавойки, гнуться,

Де гостоньки садяться.

Ше ж вони ліпше гнуться,

Як горілки нап»ються.

 

-Ой їдь, Петрику, до дівки,

Не пий, не пий у дівки  горілки.

У дівки горілка з винцем,

Последняя неділонька молодцем.

 

Не гнівайся, свату,

Не гнівайся, свату,

Що много гостей прийшло,

Тридцятеро троє

На подвір»ячко твоє.

Чужих не займали

І своїх не кидала.

Ой що то за село,

Ой що то за село,

Рокитою заросло?

Ой що не дойти, не проїхати,

Вальочки не провідати.

 

Десь тут нас нелюбляно,

Що до нас не вийдено,

Запрягаймо коні

Та й їдьмо додому!

 

Усі галочки на полошках сіли,

Зозулька на калині,

Усі галочки защебетали,

Зозулька закувала.

Усі дружечки та й заспівали,

Вальочка заплакала.

 

-Чи не жаль тобі, діброво,

Свого листойка дрібного?

Що дощик іде, росиця буде,

Дрібний лист облітає.

 

-Чи не жаль тобі, Вальочко,

Свого дівоцтва любого,

Дівойки ідуть, косами мають,

А тебе не приймають.

 

-Іди, Вальочко, іди, молода,

До нової світлиці,

Там тебе приймуть ще й приголублять,

Молоді молодиці.

Молоді молодиці, як ріднії сестриці.

 

Іде Петричок до Дівки,

Як місяць до зірки,

Та й питається свої матінки:

«Що дівкі говорит?»

 

-Не кажи, синку, нічого,

Є в тебе слуги для цього.

Ой будуть бити ще й говорити,

За тебе молодого!

 

-Ой моя ти, долейко, нещасна,

Чогось моя руса коса не красна.

Закину я косойку за плече,

Чи не один ковалєр заплаче.

 

То й заплачуть то попи, то дяки,

Ще й заплачуть садківськиї парубки.

То заплачуть то шевці,то кравці,

Ше й заплачуть садківськиї молодці.