Галина Іванівна Лісова 1952 р.н. Галина Іванівна Сіманішина 1957 р.н. Раїса Петрівна Рубан 1965 р.н. Валентина Василівна Торовик 1954 р.н. (заспів) Віра Григорівна Луцик 1961 р.н. Любов Іванівна Гонташ 1962 р.н.

Галина Іванівна Лісова 1952 р.н.

Галина Іванівна Сіманішина 1957 р.н.

Раїса Петрівна Рубан 1965 р.н.

Валентина Василівна Торовик 1954 р.н. (заспів)

Віра Григорівна Луцик  1961 р.н.

Любов Іванівна Гонташ 1962 р.н.

Експедиція у село Липняжку колишнього Добровеличківського району відбулася 23.03.2025 року

 

 

Від’їджали хлопці

 З нашого села,

Всі вони кричали:

«Прощай Україна!» (2)*

 

Тільки один хлопець

Сидів та й мовчав.

Біленьким платочком

Сльози витирав. (2)*

 

-Ой жаль мені, хлопці,

Цеї Вкраїни.

Ой жаль мені, хлопці,

Дівки Галини. (2)*

 

Недалеко батько

Окопи копав.

Він здалеку бачив,

Як боєць упав. (2)*

 

Він здалеку бачив,

Як боєць упав.

Підійшов до нього,

Сина упізнав. (2)*

 

-Ой сину мій, сину,

Чом ти тут лежиш?

Чи вбитий, чи ранений,

Чом не говориш? (2)*

 

-Не вбитий я, тату,

Ранений лежу.

Болять мої рани,

Мабуть я помру. (2)*

 

Прийшов батько додому

Та й сів край стола.

Дивиться в віконце,

Біжить Галина. (2)*

 

-Ой таточку, тату,

Ой що ж це таке?

Що всі люди кажуть,

Що наш Ваня Є? (2)*

 

-Не вір ти, Галино,

Не вір ні кому.

Схоронив я Ваню

В чужому краю. (2)*

 

Схоронив я Ваню

В чужому краю,

Нагорнув на нього

Високу могилу. (2)*

 

Нагорнув на нього

Високу могилу,

Посадив на ньому

Червону калину. (2)*

 

Посадив на ньому

Червону калину

Та й гірко заплакав:

«Ой сину, сину!» (2)*

 

Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

Експедиція у село Липняжку колишнього Добровеличківського району відбулася 23.03.2025 року

 

 

Від’їджали хлопці

 З нашого села,

Всі вони кричали:

«Прощай Україна!» (2)*

 

Тільки один хлопець

Сидів та й мовчав.

Біленьким платочком

Сльози витирав. (2)*

 

-Ой жаль мені, хлопці,

Цеї Вкраїни.

Ой жаль мені, хлопці,

Дівки Галини. (2)*

 

Недалеко батько

Окопи копав.

Він здалеку бачив,

Як боєць упав. (2)*

 

Він здалеку бачив,

Як боєць упав.

Підійшов до нього,

Сина упізнав. (2)*

 

-Ой сину мій, сину,

Чом ти тут лежиш?

Чи вбитий, чи ранений,

Чом не говориш? (2)*

 

-Не вбитий я, тату,

Ранений лежу.

Болять мої рани,

Мабуть я помру. (2)*

 

Прийшов батько додому

Та й сів край стола.

Дивиться в віконце,

Біжить Галина. (2)*

 

-Ой таточку, тату,

Ой що ж це таке?

Що всі люди кажуть,

Що наш Ваня Є? (2)*

 

-Не вір ти, Галино,

Не вір ні кому.

Схоронив я Ваню

В чужому краю. (2)*

 

Схоронив я Ваню

В чужому краю,

Нагорнув на нього

Високу могилу. (2)*

 

Нагорнув на нього

Високу могилу,

Посадив на ньому

Червону калину. (2)*

 

Посадив на ньому

Червону калину

Та й гірко заплакав:

«Ой сину, сину!» (2)*

 

Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі